Цього дня ми вшановуємо ікону Божої Матері «Неопалима Купина», а луцька парафія відзначає престольний празник.

Чудесний образ відображає подію, описану в старозавітній книзі Вихід (гл. 3, 4). Коли народ ізраїльський був ще в єгипетському полоні, Мойсей, що пас овець, повів отару далеко в пустелю і прийшов до гори Хорив. Він побачив ангола, який стояв у середині тернового куща, котрий горів, але не згорав, і почув голос Божий. Господь говорив із Мойсеєм про його призначення – вивести юдеїв із єгипетського рабства, нагородив його даром чудотворення і пророцтва, призначив йому в помічники брата Аарона.

Де те місце, котре у старозавітні часи називалося горою Хорив, єврейська традиція не зберегла. Із IV ст. н. е. його стали пов’язувати з горою Синай. Ця ж подія для християн є своєрідним символом: незгоряючий кущ став прообразом Богоматері, Яка залишилася «у Різдві і після Різдва» Дівою.

На іконі зображено в середині восьмикутної зірки Богоматір із Немовлям. Марія тримає однією рукою Ісуса, іншою – драбину (сходи) Якова, що є поєднанням земного і небесного. Зірка знаменує «неопалиму купину» – незгораючий терновий кущ. Найчастіше її зображають у вигляді перехрещених двох ромбів: червоного (символ полум’я) і зеленого (символ куща). Однак зустрічаються й одноколірні – червоні, золотаві тощо. По кутах розміщено символи чотирьох євангелістів: орел, телець, лев, ангел.

Окрім традиційної, є інша ікона. На ній зображено пророка Мойсея з вівцями, що стоять біля палаючого куща, а поруч ангел. У полум’ї – образ Богородиці «Знамення» із медальйоном, на якому зображений Христос. «Радуйся, Благодатна, Купино Неопалима, що від вогненного спалення нас визволяєш», – співається в акафісті.

Цього дня професійне свято (День рятівника) відзначають вогнеборці, зокрема, пожежно-рятувальна частина, на території якої знаходиться каплиця на честь «Неопалимої Купини» в Луцьку (вул. Грибоєдова, 1).

Волинська єпархія Православної Церкви України