Вистава має назву «Не шукайте щастя, бо я його украв», тим самим викреслюючи Анну зі списку «претендентів на крадіжку». Особливий погляд режисера на трактування подій драми полягає в тому, що, як не парадоксально, у ній немає тієї приреченої любові, через яку стається трагічне. Цей варіант «Украденого щастя» — про помсту. Це історія «долі й волі» (або її відсутності) Михайла Гурмана та Миколи Задорожного, в якій Анні відводять невдячна роль засобу, а не цілі. Фраза Миколи «він її з розуму звів, щоби посміятися наді мною» є більш ніж знаковою для такого трактування.